1 Мудрість будує свій будинок, а дурнота його руйнує власними руками.
2 Хто ходить просто, Господа боїться; чиї ж криві дороги, той ним гордує.
3 В устах дурного — бич гордині; а губи мудрих їх оберігають.
4 Де волів немає, там порожні ясла; де бики сильні, там урожай великий.
5 Правдивий свідок неправди не говорить; фальшивий свідок брехнями дихає.
6 Шукає мудрости насмішник, та даремно, а для розумного знання річ легка.
7 Йди геть від дурня, бо тії не знайдеш уст розумних.
8 Мудрість розумного — свою дорогу знати; безумство глупих — обман.
9 Дурний з гріха сміється; між праведними існує ласка.
10 Серце знає своє горе, а в радощі його чужому не втручатись.
11 Дім лихих розпадеться, а намет праведних процвітатиме.
12 Є дорога, що людині здається проста, але кінець її — шлях смерти.
13 Навіть від сміху болить серце, і кінцем радощів буває смуток.
14 Нестале серце насититься заходами своїми, людина добра — вчинками своїми.
15 Простодушний іме віри кожному слову; розумний уважає на свої кроки.
16 Мудрий боїться й відвертається від зла, а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
17 Запальна людина робить дурниці, розважливий — зносить усе.
18 Простаки наслідують дурноту, розумні ж увінчаються знанням.
19 Ледачі перед добрими вклоняться, а безбожні перед праведних дверима.
20 Бідний навіть сусідові нелюбий, в багатого ж є сила друзів.
21 Грішить той, хто гордує ближнім; щасливий той, хто жалує вбогих.
22 Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? Милість і правда тим, хто добро замишляє.
23 Кожна праця приносить користь; пуста балаканина — голод.
24 Вінець мудрих — їхній хист; корона дурних — безглуздя.
25 Вірний свідок рятує душі: хто дихає брехнею, той — облуда.
26 В Господнім страсі — міцне довір'я людини, і її діти матимуть притулок.
27 Господній острах — джерело життя, щоб уникати сітей смерти.
28 У безлічі народу — царя слава; у нестачі людей — руїна князя.
29 Хто терпеливий, той великий розум має; а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
30 Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість гризе кістки.
31 Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, а почитає той, хто жалує бідного.
32 Злого валить на землю його власна злоба, а праведник у своїй чесності знайде притулок.
33 У серці розумного мудрість покоїться, а між дурними її не видно.
34 Справедливість підносить народ угору, а гріх — сором народів.
35 Царська прихильність — розумному слузі; гнів його на того, що йому сором коїть.