1 Вино — зрадливе, п'янкі напої — буйні; кожен, хто кружляє їх, — нерозумний.
2 Гнів царський, ніби рик лева; хто його побуджує, шкодить собі.
3 То честь для чоловіка — сварки уникати; а кожен дурень розпочинає сварку.
4 Осінь пройшла, і не оре лінивий; у жнива проситиме, та не матиме нічого.
5 Води глибокі — задума в людськім серці; але розумна людина їх черпатиме звідти.
6 Чимало людей доброту власну вихваляють, та вірну людину, хто знайде?
7 Хто ходить у своїй невинності правдиво, — щасливі його діти після нього!
8 Цар, що на судовому престолі засідає, всю погань, лиш погляне, розганяє.
9 Хто може сказати: “Я очистив моє серце, я — чистий від гріха мого?”
10 Дві ваги та дві міри, — огидне Господеві одне й друге.
11 Вже з того, як поводиться дитина, видно, чи чисті й праві будуть її вчинки.
12 Вухо, що чує, й око, що бачить, — Господь створив одне й друге.
13 Не люби спати, щоб не збідніти; відкрий очі, й будеш ситий хлібом.
14 “Недобре, — недобре!” — каже, хто купує; а як відійде — не нахвалиться.
15 Є золота й перел багато, та найдорожча прикраса — уста розумні.
16 Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.
17 Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, та потім в його роті жорстви повно.
18 Задуми зміцнюються при нараді; хитрощами провадити б війну.
19 Той наклепник, хто відкриває тайни; хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.
20 Хто проклинає батька-матір, того свічка погасне в глухій пітьмі.
21 Майно, швидко набуте на початку, напослідок не буде благословенне.
22 Не говори: “Відплачу лихом!”
23 Огидні Господеві двоякі терези; вага фальшива — річ недобра.
24 Господь керує кроками людини; людині ж як зрозуміти свою дорогу?
25 Це сіть людині — необачно казати: “Посвячене”, а по обіті — розмірковувати.
26 Мудрий цар злих провіває, а потім по них колесом котить.
27 Господній світич — дух людини, що вивідує всі глибини серця.
28 Милость і правда царя оберігають; його престол милістю підпертий.
29 Слава молодих — їхня сила; старих окраса — їхній сивий волос.
30 Побиття аж до крови — лік проти зла, так само й удари, що доходять аж до нутра.