1 Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,
2 Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;
3 Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;
4 Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, —
5 Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.
6 Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.
7 Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;
8 Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.
9 Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.
10 Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,
11 Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,
12 Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,
13 Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;
14 Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,
15 Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;
16 Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,
17 Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.
18 Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;
19 Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.
20 Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.
21 Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;
22 Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї.