1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.
2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?
3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
4 як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?
5 І рече їм: Син чоловічий — Він Господь і суботи.
6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.
7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.
8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.
9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?
10 І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.
11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.
12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.
13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:
14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,
15 Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,
16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;
17 і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,
18 і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.
19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.
20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.
21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.
22 Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.
23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.
24 Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу.
25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.
26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.
27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,
28 благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.
29 Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.
30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.
31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.
32 І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.
33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.
34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.
36 Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.
37 І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.
38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.
39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?
40 Нема ученика над учителя свого; звершений же — буде кожен, як учитель його.
41 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?
42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.
45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.
46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:
48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.
49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.