1 Коли Ісус виходив з подвір’я Храму, один з учнів Його сказав: «Вчителю, поглянь, які дивовижні будівлі, з якого чудового каміння вони збудовані!»
2 Та Ісус йому відповів: «Ти бачиш ці величні споруди? У майбутньому, каменя на камені тут не залишиться — все буде зруйноване[40]».
3 Згодом, коли Ісус знаходився на Оливній горі, навпроти Храму, Петро, Яків, Іоан та Андрій наодинці спитали Його:
4 «Скажи нам, коли це трапиться? І яке буде знамення того, що все це вже близьке до здійснення?»
5 У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб ніхто вас не обдурив.
6 Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я — Той Самий” [41] — і багатьох вони обдурять.
7 Як почуєте ви відлуння близьких боїв, та дізнаєтеся про віддаленні битви, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець.
8 Народ повстане проти народу, а царство — проти царства. Прийде голод, й землетруси траплятимуться в різних кінцях світу. Та все це буде лише початком мук і страждань, то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів».
9 «Стережіться за самих себе! За те, що ви йшли за Мною, люди арештовуватимуть вас й кидатимуть до суддів, битимуть у синагогах. Вас поведуть до царів та правителів через ім’я Моє, але ж все це дасть вам можливість свідчити про Мене.
10 Але сперше Добру Звістку треба донести до всіх народів.
11 Коли ж вас заарештують і поведуть до суду, не варто наперед турбуватися про те, що і як казати. Бог дасть вам, що сказати у той час, бо то говоритимете не ви, а Дух Святий промовлятиме вашими устами.
12 Брат видасть брата на смерть, а батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і віддадуть їх на смерть.
13 І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною, але той, хто витерпить усе до кінця, врятується.
14 Коли ви побачите „гидоту спустошення”,[42] що запанує там, де бути їй не слід (читач має зрозуміти, про що йдеться),[43] ті, хто лишатимуться в Юдеї на той час, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори.
15 15-16 Вони мусять тікати не гаячи часу: хто сидітиме на даху своєї оселі, не повинен спускатися по свої пожитки, а хто працюватиме в полі, тому не слід забігати додому по вбрання своє.
17 Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам та матерям із немовлятами на руках!
18 Моліться, аби хоч не взимку те трапилося,
19 бо то буде такий жах, якого світ не бачив від самого свого початку, коли Бог створив його. Та у всі прийдешні часи ніколи більше такого не буде.
20 І якби не Божа воля скоротити ті жахливі дні, то жоден не врятувався б. Господь скоротив дні ті тільки заради обранців Своїх.
21 І якщо у ті дні хтось скаже вам: „Дивіться! Ось Христос!” — або — „Ось Він!” Не вірте тому.
22 Бо чимало лжехристів та лжепророків з’явиться тоді. Вони показуватимуть знамення й творитимуть дива, [44] намагаючись обдурити обраних Господом, якщо це можливо.
23 То ж стережіться! Я попередив вас заздалегідь.
24 В ті дні, після часу лиха, сонце затьмариться, і місяць перестане світити,
25 зірки впадуть з небес, а всі небесні тіла зміняться. [45]
26 І тоді народи побачать Сина Людського, Який йтиме у хмарах, з великою силою та Славою.
27 І пошле Він Ангелів Своїх, аби зібрали вони всіх обраних людей з усіх кінців світу.
28 Навчіться мудрості слухаючи притчу про фіґове дерево: як тільки на ньому з’являється тендітне гілля й розбруньковується молоде листя, ви знаєте, що літо вже близько.
29 Так само й ви, коли побачите всі ці події, про які Я що вам щойно казав, знайте: час настає, він уже на порозі.
30 Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління.
31 Навіть якщо небо і земля знищені будуть, слова Мої не зникнуть ніколи».
32 «Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому: ні Ангелам Небесним, ані Синові, — лише один Отець знає.
33 Пильнуйте! Будьте насторожі! Бо вам не відомо, коли час настане.
34 Все це подібно чоловікові, який вирушає в мандрівку і залишає слугам доручення: кожному в залежності від його обов’язків, а воротареві наказує пильнувати.
35 Так і ви мусите пильнувати, оскільки не знаєте, коли господар маєтку повернеться: увечері, опівночі, з першими півнями чи вранці.
36 Якщо він з’явиться зненацька, не дайте йому знайти вас сонним.
37 Тож що кажу вам, те й усім кажу: „Будьте напоготові!”»