1 У минулому Бог багато разів і різними способами спілкувався з нашими предками через пророків.
2 Та цими останніми днями Він знову говорив до нас через Сина Свого, Якому призначив у спадок усе суще. Та й весь світ Бог створив через Сина Свого.
3 Він — сяйво Божої Слави і точна подоба сутності Божої. Все на світі тримається через могутнє Слово Сина Божого. Він дав людям очищення від гріхів і за те посів Своє місце по праву руку [1] від Всевишнього на Небесах.
4 Він був набагато величніший за Ангелів, так само, як і ім’я, що Він успадкував, є вищим від їхніх імен.
5 Бо до кого з Ангелів Бог звертався коли з такими словами: «Ти Син Мій, сьогодні Я став Твоїм Отцем». Або про кого з Ангелів говорив Він таке: «Я буду Батьком Йому, а Він стане Моїм Сином?» 2 Книга
6 Та й знову ж таки: коли Бог приніс Свого Первістка в світ,[2] Він сказав: «Хай усі Ангели Божі вклоняються Йому».[3]
7 А про Ангелів Бог сказав: «Він робить Ангелів Своїх вітрами,[4] і слуги Його стають спалахами вогню».
8 Разом з тим про Сина сказано так: «Престол Твій, Боже, то є Твій престол на віки вічні. Закони праведності — то закони Твого царства.
9 Бо праведність Ти цінував завжди й завжди ненавидів Ти кривду. Тож Бог, Твій Бог Тебе обдарував такою великою благодаттю, як більш нікого з-поміж Твоїх побратимів».
10 І ще: «Спочатку, Господи, Ти заклав землі основу, і небо — також плід Твоїх зусиль.
11 Колись настане їм кінець, а Ти залишишся навічно; вони геть зносяться, немов старе вбрання.
12 Ти згорнеш їх, мов плащ, й тоді заміниш шатами новими. А Ти — ніколи не міняєшся, і нема кінця Твоїм рокам».
13 До кого з Ангелів Бог звертався з такими словами: «Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [5]?»
14 Ангели є духами, які служать Богу. Він посилає їх на допомогу тим, кому призначено здобути спасіння.