1 Перша Угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми.
2 Їх було розташовано в Наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина Намету називалася Святим Місцем.
3 За другою завісою був відділ Намету, який називався «Святая Святих».[22]
4 В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і Ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім Ковчегу — золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл,[23] а також таблиці з Заповітом.
5 Понад ковчегом Херувими Слави Божої охороняли місце спокути.[24] Та не будемо зараз про все це так докладно.
6 Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу Намету, виконуючи обряд поклоніння.[25]
7 І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо.[26]
8 Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святая Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший Намет.
9 Все це — символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим.
10 Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.
11 Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у Наметі, величнішому й досконалішому — нерукотворному. Він не належить цьому земному світові.
12 Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святая Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас.
13 13-14 Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
15 Через це Христос — посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.
16 Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає.
17 Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили.
18 Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові.
19 Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп [27] і кропив саму Книгу Закону і всіх людей,
20 і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися».
21 Так само він кропив кров’ю і Намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння.
22 Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення.[28]
23 То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці.
24 Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.
25 І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святая Святих щороку з несвоєю кров’ю.[29]
26 Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.
27 Доля людей — померти один раз, і після цього постати перед Судом.
28 Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.