1 А Господь тієї ночі забрав сон від царя, і той наказав своєму читцеві внести літописні записи днів, щоб йому читати.
2 І знайшов запис, в якому писалося про Мардохея, як він сповістив цареві про двох царських євнухів, коли вони підстерігали й шукали, як накласти руки на Артаксеркса.
3 І цар сказав: Яку славу чи милість ми вчинили Мардохеєві? Слуги царя відповіли: Ти для нього не зробив нічого.
4 І коли цар розпитував про доброту Мардохея, аж ось Аман у дворі. І сказав цар: Хто у дворі? Аман же прийшов, щоб сказати цареві, аби повісити Мардохея на дереві, яке він приготував.
5 І сказали слуги царя: Ось Аман став у дворі. І промовив цар: Покличте його.
6 Сказав же цар Аманові: Що вчиню я чоловікові, якого я хочу прославити? Аман же про себе сказав: Кого бажає цар прославити, як не мене?
7 І він промовив до царя: Стосовно чоловіка, якого цар бажає прославити,
8 то нехай раби царя принесуть одяг з вісону, в який цар одягається, і коня, на якого цар сідає,
9 і дадуть одному зі славних друзів царя, і він одягне чоловіка, якого цар любить, і нехай посадять його на коня, і буде виголошувати по вулицях міста, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар прославляє!
10 А цар сказав Аманові: Так учини, як ти сказав, юдеєві Мардохеєві, що служить при дворі! І хай не випаде нічого з твого слова, яке ти сказав!
11 Тож Аман узяв одяг і коня, одягнув Мардохея, посадив його на коня, пройшов по вулицях міста і проголосив, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар бажає прославити!
12 І Мардохей повернувся до двору, а Аман повернувся до своїх, сумуючи понад голову.
13 Аман розповів те, що з ним трапилося, Зосарі, своїй жінці, і друзям, і сказали йому друзі та жінка: Якщо Мардохей з роду юдеїв, а ти почав коритися перед ним, то ти неодмінно впадеш [1]. Не зможеш оборонитися від нього бо з ним — живий Бог.
14 Ще коли вони говорили, прийшли євнухи, що підганяли Амана на бенкет, який зробила Естера.