1 І Йона засмутився сильним смутком і розгубився.
2 Він помолився до Господа і сказав: О, Господи, чи це не мої слова, ще коли я був у моїй землі? Через це я поспішив, щоб втекти в Тарсіс, адже я знав, що Ти милосердний і щедрий, довготерпеливий і дуже милосердний, і що каєшся за зло!
3 Тепер же, Владико Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені померти, ніж мені жити!
4 І промовив Господь до Йони: Хіба ти сильно засмутився?
5 Йона ж вийшов з міста і сів напроти міста. І він зробив собі там шатро, і сидів під ним у тіні, аж доки не побачить, що буде з містом.
6 А Господь Бог наказав гарбузові, і виріс понад голову Йони, щоби була тінь над його головою, аби його отінити від його біди. І Йона зрадів гарбузом великою радістю.
7 І Бог наказав ранковому хробакові на наступний ранок, і він уразив гарбуза, і той засох.
8 І сталося, що як тільки зійшло сонце, то Бог наказав спекотливому вітру, що палить, і сонце уразило голову Йони. І він ослабів, і відрікався свого духу, кажучи: Краще мені померти, ніж жити!
9 Та Бог сказав Йоні: Чи ти сильно засмутився за гарбуза? А він сказав: Я дуже сильно засмутився, аж до смерті!
10 І Господь сказав: Ти пошкодував гарбуза, над яким ти не трудився над ним, і ти його не підживлював, який постав через ніч і загинув через ніч.
11 А хіба Я не пошкодую великого міста Ніневії, в якому живуть понад сто двадцять тисяч людей, котрі не пізнали їхню правицю чи їхню лівицю, і багато худоби?