1 Ось на горах ноги тих, що звіщають, і вони звіщають мир. Святкуй, Юдо, твої свята, виконай твої обіти, тому що більше не продовжуватимуть переходити для боротьби. Закінчено, викинено!
2 Прийшов той, хто дихає у твоє обличчя, що взятий зі скорботи. Стережи дорогу, скріпи стегна, будь дуже мужнім силою,
3 тому що Господь відвернув гординю Якова, як і гординю Ізраїля! Бо зовсім обтрусили [1] їх та їхнє галуззя,
4 знищили зброю їхньої сили в людях, сильних мужів, що гралися у вогні. Вуздечки їхніх колісниць і коні в дні його приготування змішаються на дорогах,
5 змішаються колісниці й сплетуться на рівнинах. Їхній вигляд, наче світильники вогню, і наче блискавки, що пробігають.
6 І їхні вельможі будуть згадані, і втечуть удень, і знеможуть у їхній ході та поспішать на мури, і приготовлять їхню сторожу.
7 Брами рік відкрилися, і царства впали,
8 і основа відкрита, і вона піднялася, і її раби були ведені, наче голубки, що подають голос у своїх серцях.
9 І Ніневія, як водяний ставок, її води, і вони не стали, втікаючи, і не було того, хто бачив.
10 Пограбували срібло, пограбували золото, та не було кінця її красі. Обтяженим був понад усе її бажаний посуд.
11 Тремтіння і трясіння, тремтіння і зламування серця і колін ослаблення, і болі по всіх стегнах, і обличчя всіх, як сажа котла.
12 Де є поселення левів і пасовисько, що є левенят, куди пішов лев, щоб туди увійти, левеня лева, і не було того, хто лякав?
13 Лев захопив досить для своїх левенят, задушив для своїх левів і наповнив упольованим своє лігво і своє поселення здобиччю.
14 Ось Я проти тебе, — говорить Господь Вседержитель, — і спалю в димі твою безліч, і твоїх левів пожере меч, і вигублю із землі твою здобич, і про твої діла більше не почують.