1 Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити.
2 Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.
3 Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира [1]. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову.
4 Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
5 Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв [2] і роздати бідним! Тож докоряли їй.
6 А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!
7 Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте.
8 Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном.
9 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!
10 Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.
11 А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.
12 Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?
13 Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.
14 Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?
15 І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.
16 І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.
17 А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18 І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.
19 Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]
20 Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.
21 І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!
22 Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!
23 І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.
24 І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.
25 Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!
26 І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
27 І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці.
28 Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї.
29 А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!
30 Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!
31 Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.
32 І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.
33 Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися,
34 та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте!
35 Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.
36 І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!
37 Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!
39 І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.
40 А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти.
41 Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.
42 Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник!
43 Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших.
44 Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!
45 І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його.
46 Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.
47 Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
48 Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.
49 Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!
50 І, залишивши Його, усі учні втекли.
51 А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.
52 Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.
53 А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.
54 Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.
55 А первосвященики і весь синедріон [3] шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.
56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.
57 Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:
58 Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!
59 Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.
60 Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?
61 Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?
62 А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!
63 Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?
64 Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.
65 Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.
66 Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,
67 побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!
68 Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.
69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.
70 Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].
71 А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.
72 І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.