1 В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки та учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Манаїл, вихований разом з тетрархом Іродом, і Савло.
2 Як служили вони Господу й постили, Святий Дух сказав: Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх.
3 Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді відпустили.
4 Вони були послані Святим Духом і пішли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.
5 Бувши в Саламіні, звіщали Боже Слово в юдейських синагогах. І мали Івана до послуг.
6 Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка-ворожбита, лжепророка, юдея на ім’я Вар-Ісус,
7 який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово.
8 Та проти них виступив Еліма — ворожбит, — так перекладається його ім’я, — намагаючись відвернути проконсула від віри.
9 Але Савло, він же Павло, сповнившись Духом Святим і поглянувши на нього,
10 сказав: О, сповнений усякого підступу й усякої злоби сину диявола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги?
11 І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і темрява огорнули його, і, ходячи навпомацки, він шукав провідника.
12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись ученню Господа.
13 Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим.
14 Вийшовши з Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли.
15 Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть!
16 Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте!
17 Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, могутньою рукою вивів їх із неї.
18 І сорок років годував їх у пустелі.
19 Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю —
20 майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів — до пророка Самуїла.
21 Потім просили царя — і Бог дав їм Саула, сина Киса, мужа з племені Веніамина, — на сорок років.
22 Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, — він виконає всі Мої наміри!
23 З його потомства Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса.
24 Іван перед Його приходом проповідував хрещення на покаяння всьому ізраїльському народові.
25 А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, Якому я не гідний розв’язати ремінця від взуття!
26 Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, вам послано слово спасіння.
27 Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі не зрозуміли цього і, засудивши Його, виконали слова пророків, які читаються щосуботи.
28 Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його.
29 Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці.
30 Та Бог воскресив Його з мертвих!
31 Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед людьми.
32 І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам;
33 Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
34 А що Він воскресив Його з мертвих, що вже більше не повернеться в тління, так сказав: Я дам вам справжні святощі Давида!
35 Тому і в іншому місці говорить: Ти не даси Своєму Святому побачити тління.
36 А Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і прилучився до своїх батьків, — і побачив тління.
37 Але Той, Кого Бог воскресив, — не побачив тління.
38 Тому нехай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, —
39 у цьому кожний, хто вірить, оправдується.
40 Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків:
41 Дивіться, глумителі, дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю за днів ваших, — справу, в яку ви не повірите, якщо хтось і розкаже вам!
42 Коли виходили вони [з юдейської синагоги, язичники] просили, щоб наступної суботи говорити їм ці ж слова.
43 Як розійшлися із синагоги, багато з юдеїв і богобоязні прозеліти пішли за Павлом і Варнавою. Ті, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій благодаті.
44 А наступної суботи майже все місто зібралося, щоби послухати Господнє Слово.
45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнилися заздрістю і заперечували те, що говорив Павло, [сперечалися і] хулили.
46 Та, набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було в першу чергу вам проповідувати Боже Слово, оскільки ж ви відкинули Його і самі себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємося до язичників.
47 Бо так заповів нам Господь: Поставив Я Тебе як світло язичникам, щоб Ти був для спасіння аж до краю землі!
48 Чуючи це, язичники раділи і прославляли Господнє Слово; і повірили ті, хто був призначений для вічного життя.
49 І Слово Господнє ширилося по всій країні.
50 А юдеї підбурили побожних і шляхетних жінок та визначних громадян, і почали переслідувати Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своєї території.
51 Вони ж, обтрусивши на них пил з ніг, прийшли до Іконії.
52 А учні сповнювалися радістю і Духом Святим.