1 Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами,
2 дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу.
3 Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами.
4 Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом.
5 І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє.
6 Адже кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає.
7 Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?
8 Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини.
9 До того ж ми мали наших тілесних батьків, які карали, і ми соромилися, то чи не значно більше повинні коритися Отцеві духів, аби жити?
10 Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості.
11 Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності.
12 Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна,
13 і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося.
14 Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.
15 Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився;
16 аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство.
17 Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися.
18 Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,
19 і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово,
20 тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням!
21 І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу.
22 Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества,
23 до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості,
24 до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля.
25 Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба,
26 і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом.
27 Оце «ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним.
28 Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом.
29 Адже наш Бог — це нищівний вогонь.