1 Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.
2 Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній.
3 І йшли всі записатися, — кожний у своє місто.
4 Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида,
5 щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна.
6 І от коли вони були там, настав їй час родити,
7 і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.
8 Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар.
9 Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх.
10 Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу:
11 Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.
12 І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.”
13 І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла:
14 “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”
15 І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.”
16 І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах.
17 Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко;
18 і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали.
19 Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці.
20 А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.
21 Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус — ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.
22 І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом,
23 як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,-
24 і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.”
25 А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.
26 Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа.
27 Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм,
28 він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:
29 “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,
30 бо мої очі бачили твоє спасіння,
31 що ти приготував перед усіма народами;
32 світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля.”
33 Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього.
34 Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя,
35 та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”
36 Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого;
37 зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою.
38 І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.
39 І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста.
40 Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.
41 Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.
42 І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято.
43 Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали.
44 Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими,
45 а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати.
46 Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх.
47 Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям.
48 Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.”
49 Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?”
50 Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.
51 І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.
52 Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.