1 А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі.
2 І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли.
3 І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них.
4 І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
5 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.
6 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.
7 Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?
8 Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,
9 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,
10 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,
11 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?
12 Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?
13 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
14 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.
15 Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.
16 А єсть се, що промовив пророк Йоіл:
17 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;
18 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.
19 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву.
20 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.
21 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.
22 Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,
23 Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.
24 Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.
25 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.
26 Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї.
27 Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння.
28 Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.
29 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.
30 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його,
31 предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.
32 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.
33 Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.
34 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
35 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.
36 Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.
37 Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?
38 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.
39 Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.
40 І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.
41 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.
42 Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.
43 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.
44 І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне;
45 і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба.
46 І щодня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця,
47 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву щодня.