1 Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
2 Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
3 коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
4 Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
5 На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
6 Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
7 (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
8 Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
9 Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
10 Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
11 Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
12 Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
13 Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
14 Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
15 і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
16 Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
17 Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
18 Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
19 яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
20 Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
21 Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.