1 І прине́сли вони Божого ковчега, і поставили його в сере́дині скинії, що розтягну́в для нього Давид, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви перед Божим лицем.
2 І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім.
3 І він поділив для всякого Ізраїлевого му́жа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханце́ві хліба, і по кава́лкові м'яса та по виноградному калаче́ві.
4 І він попризна́чував перед Господнім ковчегом із Левитів слу́жачих, щоб вони визнава́ли, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:
5 Асаф був головою, а другий по ньому — Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл — на знаря́ддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимба́лах.
6 А священики Беная та Яхазіїл — на су́рмах, за́вжди перед ковчегом Божого заповіту.
7 Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подя́ку Господе́ві через Асафа та братів його:
8 „Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його, серед наро́дів звіщайте про вчи́нки Його́!
9 Співайте Йому́, грайте Йому́, говоріть про всі чу́да Його!
10 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шукаючих Господа!
11 Пошу́куйте Господа й силу Його́, лице Його́ за́вжди шукайте!
12 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його
13 ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
14 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
15 Пам'ятайте наві́ки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу ро́дів,
16 що склав Він Його з Авраамом, і прися́гу Його — для Ісака.
17 І Він поставив його за Зако́на для Якова, Ізра́їлеві — заповітом навіки,
18 говорячи: „Дам тобі край ханаа́нський, як наділ спна́дщини для вас!“
19 Тоді їх було невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на і́ншій землі,
20 і від наро́ду ходили вони до наро́ду, і від царства до іншого люду.
21 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
22 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робіте лихо́го!“
23 Господе́ві співайте, вся зе́мле, з дня-на-день сповіщайте спасі́ння Його!
24 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усіма наро́дами.
25 Бо великий Господь і просла́влений ве́льми, і Він найгрізні́ший над бо́гів усіх!
26 Бо всі бо́ги наро́дів — божки́, а Господь небеса́ сотворив!
27 Слава та ве́лич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його.
28 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,
29 дайте Господу славу Йме́ння Його, прино́сьте дарунка й прихо́дьте перед лице Його! Кланяйтеся Господе́ві в вели́ччі святому!
30 Перед лицем Його затремти́, уся зе́мле, — бо міцно поста́влений все́світ, щоб не захита́вся!
31 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, і хай серед наро́дів говорять: „Царю́є Госпо́дь!“
32 Нехай гримить море й його повнота́, нехай поле радіє та все, що на ньо́му!
33 Тоді перед Господнім лицем дере́ва лісні́ заспівають, бо землю судити йде Він.
34 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
35 І промовте: Спаси нас, о Боже спасі́ння нашого, і збери нас, і нас урятуй від наро́дів, щоб дякувати Йме́нню святому Твоє́му, щоб Твоєю хвалитися славою!
36 Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки!“ А наро́д увесь сказав: „Амінь“ і „Хвала́ Господе́ві!“
37 І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́,
38 і Овед-Едома та братів його, шістдеся́т і вісьмо́х; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса — за придве́рних;
39 а священика Садока та братів його священиків — перед Господнім наметом на па́гірку, що в Ґів'оні,
40 щоб прино́сити цілопа́лення для Господа на же́ртівнику цілопа́лення, за́вжди ра́нком та вве́чорі, та на все інше, що написане в Зако́ні Господа, що наказав був Ізраїлеві.
41 А з ними Геман та Єдутун, та решта ви́браних, що були́ докла́дно зазначені поіменно, щоб „Дякувати Господе́ві, бо навіки Його милосе́рдя!“
42 А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами.
43 І порозхо́дився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.