1 Через п’ять днів первосвященик Ананія прийшов до Кесарії з кількома старійшинами та правником на ім’я Тертул. Вони висунули свої звинувачення проти Павла в присутності правителя Фелікса.
2 2-3 Покликавши Павла, Тертул почав звинувачувати його: «Вельмишановний Феліксе! Завдяки тобі ми насолоджуємося довгим миром. Завдяки завбачливості твоїй було проведено необхідні реформи для нашого народу. Завжди і повсюди ми визнаємо це з вдячністю.
4 Та щоб не гаяти багато твого часу, прошу тебе, будь такий ласкавий і вислухай наше коротеньке звинувачення.
5 Бо ми з’ясували, що цей чоловік — підбурювач. Він зчиняє заколот серед юдеїв у всьому світі й очолює секту Назарян.[65]
6 6-8 До того ж він намагався осквернити Храм, але ми схопили його. [Тож ми хотіли судити його згідно з нашим Законом,
7 але командир Лісій прийшов і силою відбив його у нас,
8 наказавши його звинувачам прийти до тебе.] [66] Розпитай його сам і від нього дізнаєшся про все те, в чому ми його звинувачуємо».
9 Юдеї підтримали звинувачення, підтвердивши, що все те правда.
10 Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти, Феліксе, був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися.
11 Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалиму на поклоніння.
12 І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в Храмі або підбурював народ у синагогах чи десь у місті.
13 Вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що зараз висувають проти мене.
14 Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові батьків наших, згідно з „Дорогою Господньою”, який юдеї називають сектою. Я вірю в усе те, що говорить Закон Мойсея і що написано у книгах пророків.
15 Саме як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння як праведних так і неправедних.
16 Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.
17 Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви в Храмі.
18 І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення,[67] вони знайшли мене. Там не було ні натовпу, ані безчинств.
19 Там було кілька юдеїв із Азії. Це саме вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене.
20 Або нехай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном.
21 Хіба що одне, стоячи перед ними, я вигукнув: „Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих”».
22 Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується «Дороги Господньої», відклав слухання справи, сказавши: «Коли прийде командир Лісій, я вирішу цю справу».
23 Він наказав одному з офіцерів [68] тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павла піклуватися про нього.
24 Через декілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою (вона була юдейкою). Він послав по Павла й слухав, як той говорив про віру в Ісуса Христа.
25 Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу».
26 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабаря, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.
27 А через два роки на місце Фелікса прийшов Порцій Фест. Оскільки він хотів догодити юдеям, то й залишив Павла у в’язниці.