Но люди отвечали ему: не ходи; ибо, если мы и побежим, то не обратят внимания на это; если и умрёт половина из нас, также не обратят внимания; а ты один то же, что нас десять тысяч; итак, для нас лучше, чтобы ты помогал нам из города.
Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.
Однак, люди відказали: “Ні, ти не підеш, бо коли ми втечемо, не сумуватимуть за нами, навіть коли б половина з нас полягла, не дбатимуть про нас, ти бо один як десять тисяч нас. Краще, як ти нам з міста допомагатимеш.”
І відказали люде: Не треба тобі йти; бо коли б ми й кинулись навтеки, то про нас не дбати муть; коли б і половина з нас полягла, також не дбати муть про нас, а ти один — все одно, що нас десять тисяч; лучше, як ти нам допомагати меш із города.
Та вони сказали: Не вийдеш, бо якщо ми будемо змушені втікати , не покладуть нас на серце, і якщо помремо, половина з нас, не покладуть нас на серце, адже ти — як десять тисяч з нас! Тож тепер добре, щоби ти був для нас у місті на поміч, аби допомогти.