1 Злим людям не завидуй, ані бажай їх товариства,
2 бо серце їх міркує про насильство; їхні уста говорять лише лихо.
3 Дім мудрістю будують і розумом його скріплюють;
4 знанням сповнюються комори; всяким дорогим і красним майном.
5 Мудрий чоловік потужний; муж знання збільшує силу,
6 бо ти розумним міркуванням твою війну вестимеш; і в багатьох дорадниках — перемога.
7 Для дурня мудрість недосяжна, як коралі: уст своїх при брамі він не відчинить.
8 Хто намислив зло чинити, того назвуть провідником лукавства.
9 Дурного думка — гріх; глузливий — для людей осоружний.
10 Як ти в біді піддався, то мала сила в тебе.
11 Рятуй тих, що на смерть тягнені, і від засуджених на страту не відступай.
12 Якщо ти скажеш: “Таж я про це не знав!” — то хіба той, хто серця важить, не розуміє того, і той, хто наглядає за тобою, цього не знає? Хіба він кожному не відплатить за його вчинками?
13 Їж мед мій сину, бо то річ добра, і крижка меду тобі на смак солодка.
14 Знай же ж, що мудрість для душі твоєї. Як ти її знайшов — маєш майбутнє, і надія твоя не пропаде.
15 Не зазіхай на праведника хату і не пустош місця його спочинку.
16 Бо праведний сім раз упаде й знову встане, а безбожник спіткнеться в нещасті.
17 Як упаде твій ворог, не веселися; як він спіткнеться, не тішся серцем,
18 а то Господь побачить і буде йому не довподоби, і відверне гнів свій від нього.
19 Не гнівайся на лиходіїв;
20 бо для лихого немає майбуття, світильник злих погасне.
21 Мій сину, Господа й царя страхайся; з бунтівниками не приставай,
22 бо вмить прийде їхня погибель, і знищення, що йде від обох, хто передбачить?
23 Це теж від мудрих: вважати на особу на суді — не годиться.
24 Хто злому каже: “Ти праведний”, того народ клястиме, люди зненавидять.
25 А тим, що судять справедливо, буде добре, й на них зійде благословення.
26 Той в уста цілує, хто щирим словом відповідає.
27 Упорай діла твої зовнішні, і підготуй своє поле, а вже потім будуй собі хату!
28 Не свідчи на ближнього безпідставно і не обманюй своїми устами.
29 Не кажи: “Як він мені вчинив, так я йому вчиню; відплачу кожному за його вчинками!”
30 Ішов я попри поле ледачого,
31 дивлюсь — кропивою позаростало, і будяками зверху вкрилось, камінна огорожа його розвалилась!
32 Поглянув я та й узяв собі до серця, позирнув і взяв ось таку науку:
33 “Ще трохи сну, трохи дрімання; трохи згорнути руки, щоб спочити, —
34 і твої злидні прийдуть наскоком, нужда твоя — мов чоловік оружний”.