1 Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,
2 Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.
3 Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
4 Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
5 Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
6 Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
7 Про дурного мудрість — річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.
8 Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
9 Помисл дурноти — гріх; зрадник — людям гидота.
10 Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11 Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє — чи ж покинеш їх?
12 Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
13 Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
14 Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
15 Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
16 Бо праведний впаде сїм раз — і встане, безбожні же впадуть у погибель.
17 Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
18 А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
19 Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
20 Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
21 Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
22 Бо нагло прийде погибель від них, — і біду від обох — хто її наперед узнає?
23 Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу — се погано.
24 Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ;
25 Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
26 Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.
27 Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
28 Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
29 Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.
30 Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
31 Дивлюсь — терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась.
32 Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
33 Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго — згорнувши руки, полежиш, —
34 Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя — мов чоловік оружний.