1 Як літом сніг, а в жнива дощ, так і дурному почесть не личить.
2 Як пурхне горобець, як ластівка полине, так незаслужене прокляття пройде.
3 Що батіг на кінську спину, уздечка на осла, те на дурного ломака.
4 Не відповідай дурному за його глупотою, щоб і сам ти не став схожий на нього.
5 Відповідай дурному за його глупотою, щоб він у власних очах не був мудрим.
6 Той підтинає собі ноги, п'є гіркоту, хто посилає вісті через дурня.
7 Як ноги в кульгавого теліпаються, так і приповідка в губах дурня.
8 Що камінь прив'язувати до пращі, те саме — дурневі віддавати шану.
9 Що в руці п'яного тернова гілка, те приповідка в устах дурнів.
10 Як той лучник, що ранить усіх перехожих, так і той, хто послуговується дурнем.
11 Як пес повертається до своєї блювотини, так дурень повторює свою дурноту.
12 Ти бачиш чоловіка, що себе за мудрого вважає? На дурня більш надії, ніж на нього.
13 Лінивий каже: “Лев на дорозі! Лев на майдані!”
14 Двері обертаються на завісах, а лінивий — на своїм ліжку.
15 Лінивий занурює руку в миску, та трудно йому донести її до рота.
16 Лінивий вважає себе за мудрішого, ніж семеро, що в лад відповідають.
17 Той ловить пса за вуха, хто, мимо йдучи, втручається до сварки інших.
18 Як божевільний, що жбурляє вогнем і стрілами, і смертю,
19 так чоловік, що обманює ближнього і каже: “Чи ж я не жартую?”
20 Як нема дров, вогонь погасне; як не буде донощика, утихне сварка.
21 Як вугілля на жар, а дрова на вогонь, так і сварливий на те, щоб роздмухувати сварку.
22 Слова донощика, як ласощі солодкі, що доходять до самісінького нутра.
23 Що жужелиця з срібла на глинянім посуді, те саме облесливі уста й зле серце.
24 Устами вдає, хто ненавидить, а в осерді кує зраду;
25 не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сім гидот у нього в серці.
26 Хоч як його ненависть приховується хитро, та злоба його відкриється серед громади.
27 Хто риє яму, сам упаде до неї; хто котить камінь угору, до того він повернеться.
28 Язик брехливий ненавидить правду; лестиві уста призводять до погибелі.