1 Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.
2 Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.
3 Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.
4 Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.
5 Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.
6 Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.
7 Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!
8 Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.
9 У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.
10 Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.
11 Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха. 11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.
12 Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!
13 Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев!
14 Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.
15 Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.
16 Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.
17 Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.
18 Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —
19 такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!
20 При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.
21 Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.
22 Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.
23 Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.
24 Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.
25 Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому, бо в його душі — сім лукавств.
26 Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.
27 Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам; хто котить камінь — на себе котить.
28 Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.