1 Хто від картання стає тугошиїм, того розіб'ють умить, і то невигойно.
2 Як праведних багато — народ радіє, а як лихі панують — народ стогне.
3 Хто любить мудрість, той веселить батька свого, а хто вчащає до блудниць, своє майно марнує.
4 Цар правотою скріплює країну, а ласий на податки її руйнує.
5 Хто лестить ближньому своєму, той сіть стелить йому під ноги.
6 В переступі лихого чоловіка — пастка; а праведний співає й радується.
7 Праведний знає справу бідних, а розбещений не має зрозуміння.
8 Глузливі піднімають догори дном ціле місто, а мудрі гнів утихомирюють.
9 Коли мудрий посперечається з дурнем, то сердиться він, чи сміється — немає спокою.
10 Невинного не люблять душогубці, а праведні про його душу дбають.
11 Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її в собі.
12 Як князь вислухає слова брехливі, усі його слуги ледачі.
13 Бідний і здирці зустрічаються; та Господь освічує очі цього, і тих.
14 Як цар судить по правді бідних, престол його назавжди утвердиться.
15 Різка й докір надають мудрости, дитина ж, лишена напризволяще, соромить матір.
16 Як множаться безбожні, множаться злочини, та праведні побачать їх погибель.
17 Наставляй сина твого, й дасть тобі спокій, він дасть потіху твоєму серцю.
18 Коли нема видіння, народ розпускається; щасливий, хто додержує закону.
19 Словами раба не поправити: навіть коли розуміє, не послухає.
20 Чи бачив ти чоловіка, прудкого до розмови? На дурня більш надії, ніж на нього.
21 Як слугу змалку в розкошах тримати, він наостанку стане невдячний.
22 Гнівливий чоловік здіймає сварку, і гарячий — множить провини.
23 Гординя чоловіка його принизить, а покірний духом досягне чести.
24 Хто з злодієм паює, ненавидить власну душу: він чує закляття, усе ж таки не повідомляє.
25 Хто людей боїться, той у сильце попаде; а хто на Господа вповає, той безпечен.
26 Багато тих, що шукають ласки князя; та право кожного від Господа походить.
27 Гидота праведним — муж нечестивий; хто ж ходить правою дорогою — гидота злому.