1 Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса,
2 вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі.
3 Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок.
4 Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, — Бог.
5 Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане,
6 Христос же — як Син у своїм домі. А дім цей — ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії.
7 Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,
8 не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині,
9 де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що
10 сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!
11 Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»
12 Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога,
13 а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.
14 Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку,
15 як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.»
16 Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?
17 На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині?
18 Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?
19 І бачимо, що не могли ввійти через невірство.