1 Тому, святі брати, учасники небесного покликання, роздумуйте про Апостола й Первосвященика нашого віровизнання — Ісуса,
2 Який вірний Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому Його домі.
3 Тому що Він настільки гідний більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім.
4 Адже кожний дім хтось будує, а Той, Хто збудував усе, є Бог.
5 Отже, Мойсей був вірний у всьому його домі, як слуга — для засвідчення того, що мало бути сказане,
6 а Христос — як Син у Своєму домі. Цим домом є ми, якщо [аж до кінця непохитно] збережемо відвагу та похвалу надії.
7 Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, коли почуєте Його голос,
8 не робіть закам’янілими ваші серця, як ото було під час нарікання в день випробування в пустелі,
9 де [Мене] спокушували ваші батьки, випробовували [Мене] й бачили Мої вчинки
10 впродовж сорока років. Тому Я обурився на цей рід і сказав: Постійно вони блукають серцем, вони не пізнали Моїх доріг, —
11 тому Я поклявся у Своєму гніві, що вони не ввійдуть до Мого відпочинку!
12 Бережіться, брати, щоби часом не було в когось з вас лукаве серце, повне невірства, щоб відступити від Живого Бога,
13 але потішайте себе щодня, доки ще «сьогодні» триває, щоб не закам’янів дехто з вас через підступність гріха.
14 Тому що ми стали співучасниками Христа, якщо цей початковий стан твердо збережемо аж до кінця,
15 як сказано: Сьогодні, коли почуєте Його голос, не зробіть закам’янілими ваші серця, як було під час нарікання.
16 Адже хто ті, які почули, але повстали? Хіба не всі ті, котрі вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
17 На кого ж Він був обурений сорок років? Чи не на тих, які згрішили й чиї кості полягли в пустелі?
18 Кому присягав, що не ввійдуть до Його відпочинку, як не тим, хто не послухався?
19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!