¹ Після цього цар Артаксеркс прославив Амана, сина Амадата Вуґея, і підняв його, і першими поставив його сидіння між усіма його друзями.

² І всі, що при дворі, поклонялися йому, бо так наказав чинити цар. А Мардохей йому не поклонявся.

³ І промовили до Мардохея ті, що в царському дворі: Мардохеє, чому ти не слухаєшся того, що сказане царем?

⁴ Вони йому говорили щодня, та він їх не слухав. І розповіли Аманові, що Мардохей противиться словам царя, і Мардохей оголосив їм, що є юдеєм.

⁵ Аман, довідавшись, що Мардохей йому не кланяється, сильно розлютився

⁶ і захотів вигубити всіх юдеїв із царства Артаксеркса,

⁷ і прийняв рішення у дванадцятому році царства Артаксеркса та кинув жереби з дня на день і місяць на місяць, щоб вигубити в один день рід Мардохея, і впав жереб на чотирнадцятий день місяця, який є адар.

⁸ І він промовив до царя Артаксеркса, кажучи: Є народ, розсипаний між народами по всьому твоєму царстві, а їхні закони відрізняються від законів усіх народів, але вони не слухаються законів царя, тож не годиться цареві їм попустити.

⁹ Якщо вважає цар, нехай вирішить їх вигубити, і я запишу до скарбниці царя десять тисяч талантів срібла.

¹⁰ І цар, знявши перстень, дав в руку Амана, щоб запечатати згідно з написаним проти юдеїв.

¹¹ І сказав цар Аманові: Срібло тримай, а народові роби, як хочеш!

¹² І покликали писарів царя на тринадцятий день першого місяця, які записали, — як і наказав Аман воєводам і володарям у всіх країнах, від Індії аж до Ефіопії, — ста двадцяти семи країнам і володарям народів їхніми мовами в ім’я царя Артаксеркса.

¹³ І послали через листонош по царстві Артаксеркса, щоб вигубити юдейський рід в один день у дванадцятому місяці, який зветься адар, і пограбувати їхній маєток. 1 А зміст листа такий: Так пише великий цар Артаксеркс володарям ста двадцяти сімох країн і наставленим місцевим володарям, що від Індії аж до Ефіопії: 2 Володіючи над багатьма народами і пануючи над усім всесвітом, я забажав, не піднесений певністю влади, а постійно проваджений великою поміркованістю і лагідністю, надати постійно безклопітне життя тим, що підвладні, і наше царство прохідним аж до найвіддаленіших частин, намагаючись обновити і всіма людьми бажаний мир. 3 А коли я вивідував у радників, як це привести до завершення, мудрістю вищий за нас, незмінно в доброму помислі, наділений твердою вірою і другий після царя старшинством наставлений Аман 4 показав нам, що в усіх племенах, що у всесвіті, замішаний є якийсь ворожий народ, який противиться законам кожного народу, і котрий постійно відкидає накази царів, щоб не встоялася наша без закиду проваджена спільна влада. 5 Отже, прийнявши, що єдиний цей народ є в постійному протистоянні кожній людині, приводить на заміну чужі закони і злобно завершує найгірше зло проти наших діл, щоб і царство не мало спокою, 6 тож ми наказали: тих, що вказані вам в письмах Аманом, який настановлений над ділами і є нашим другим батьком, усіх — з жінками і дітьми — цілковито вигубити ворожими мечами без будь-якого милосердя і пощади в чотирнадцятий день дванадцятого місяця адара поточного року, 7 щоб давні й теперішні вороги в один день насильно пішли до аду, аби на тривалий час справи проходили цілком спокійно і без клопоту для нас. [1]

¹⁴ Відписи ж листів хай будуть виставлені в країнах, і нехай накажеться всім народам бути готовими до цього дня.

¹⁵ У Сузах прискорювали справу. Цар і Аман постійно напивалися, а місто перебувало в неспокої.