1 Мардохей, взнавши те, що було звершене, роздер свій одяг, одягнувся в мішковину, посипав себе попелом і, вийшовши на вулиці міста, закричав гучним голосом: Вигублюється народ, який не зробив нічого злого.
2 І він прийшов аж до царської брами, і став, бо не годилося йому ввійти до двору, маючи мішковину та попіл.
3 І в усій країні, де виставлене було письмо, був крик, плач і велике голосіння з боку юдеїв, вони надягали мішковину і посипали себе попелом.
4 І ввійшли служниці цариці та євнухи, і сповістили їй, і вона жахнулася, почувши те, що трапилось, і послала одягнути Мардохея, і забрати його мішковину, але він не погодився.
5 Тоді Естера покликала Ахратея, свого євнуха, що їй служив, і відіслала, щоб докладно довідався для неї в Мардохея.
7 Мардохей же повідав їй те, що сталося, і обіцянку, яку Аман дав цареві: покласти в скарбницю десять тисяч талантів, аби вигубити юдеїв.
8 І він дав йому відпис того, що виставлене в Сузах про їхнє знищення, щоб показати Естері, і сказав йому заповісти їй, щоб, пішовши, просила царя і благала його за народ, пам’ятаючи дні свого впокорення, коли була годована, — сказав він, — моєю рукою, тому що Аман, який є другий після царя, висловився проти нас на смерть; заклич до Господа, поговори із царем про нас і спаси нас від смерті!
9 Прийшовши, Ахратей переказав їй усі ці слова.
10 Естера ж промовила до Ахратея: Піди до Мардохея і скажи:
11 Усі народи царства знають, що кожний чоловік чи жінка, які ввійдуть непокликаними до царя, у внутрішній двір, — немає тому спасіння. Лише кому цар простягне золотий жезл, той врятується. Я не покликана ввійти до царя цих тридцять днів.
12 І Ахратей повідав Мардохеєві всі слова Естери.
13 А Мардохей сказав Ахратеєві: Піди і сповісти їй: Не говори собі, Естеро, що ти єдина в царстві, з усіх юдеїв врятуєшся.
14 Бо якщо не послухаєшся в цей час, юдеям буде допомога і захист з іншого місця, а ти і дім твого батька будете знищені. І хто знає, чи не на цей час ти стала царицею.
15 І Естера відіслала того, що до неї прийшов, до Мардохея, кажучи:
16 Іди, збери юдеїв, що в Сузах, і постіть за мене, не їжте і не пийте три дні, день і ніч, я і мої служниці також будемо постити, і тоді ввійдемо до царя поза законом, навіть якби мені й загинути.
17 І, пішовши, Мардохей зробив те, що йому заповіла Естера. 1 Він помолився до Господа, згадуючи всі Господні діла, і сказав: 2 Господи, Господи, Царю всіх сильних! Адже все є у Твоїй владі, і немає того, хто протистоятиме Тобі, коли Ти забажаєш спасти Ізраїля! 3 Бо Ти створив небо і землю, і все дивовижне в піднебесній, 4 Ти є Господом усього, і немає нікого, хто Тобі, Господу, протистоятиме. 5 Ти все знаєш. Ти знаєш, Господи, що не через зарозумілість, не через гордощі, не через любов до слави я це зробив, щоб не поклонятися гордому Аманові, 6 бо я зволив би цілувати підошви його ніг задля спасіння Ізраїля! 7 Але я це зробив, щоб не дати чоловікові славу більшу, ніж славу Богові, і не поклонюся нікому, хіба Тобі, моєму Господеві, та не зроблю це з гордості. 8 Тепер, Господи Боже, Царю, Боже Авраама, пощади Свій народ! Адже вони дивляться на нас на вигублення, — вони забажали знищити Твій спадок, те, що від початку. 9 Не погорди Твоєю часткою, яку Ти собі викупив із єгипетської землі. 10 Вислухай мою молитву, помилуй Твій спадок і оберни наш плач на радість, щоб, живучи, ми співали Твоєму Імені, Господи, і не вигуби уста тих, що Тебе хвалять. 11 І весь Ізраїль заволав усією своєю силою, бо власна смерть була перед їхніми очима. 12 Естера, цариця, втекла до Господа, охоплена боротьбою смерті, 13 і, скинувши одяг своєї слави, одягнула одяг приниження і плачу, а замість дорогих пахощів попелом і гноєм посипала свою голову, сильно катувала своє тіло і кожне місце, де були прикраси її радості, вона наповнила плетінками свого волосся. 14 Вона молилася до Господа, Бога Ізраїля, промовляючи: 17l Господи мій, наш Царю, Ти є єдиний! Допоможи мені одинокій, тій, що не має помічника, хіба лиш Тебе, 15 бо моя небезпека в моїй руці! 16 Я чула від мого народження в племені моєї родини, що Ти, Господи, взяв Ізраїля з-поміж усіх народів і наших батьків — з-поміж усіх їхніх пращурів у вічний спадок, і Ти вчинив їм те, що сказав. 17 Тепер ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки наших ворогів, 18 тому що ми прославляли їхніх богів. Ти праведний, Господи! 19 А тепер не досить їм було гіркоти нашого рабства, але вони поклали свої руки на руки своїх ідолів, 20 аби відхилити рішення Твоїх уст, вигубити Твій спадок і загатити уста тих, що Тебе хвалять, і згасити славу Твого дому та Твій жертовник, 21 і відкрити уста народів для прославляння нерозумного, і навіки гідним подиву зробити тілесного царя. 22 Не видай, Господи, Твій скіпетр тим, що не існують, і хай не насміхаються з нашого падіння, але поверни їхню раду проти них, зроби притчею того, хто розпочав проти нас цю справу. 23 Згадай, Господи, дай Себе знати в час нашого смутку і зроби мене мужньою, Царю богів і Вседержителю всієї влади! 24 Поклади в мої уста розумне слово перед левом і поверни його серце на ненависть до того, що воює проти нас, на руїну йому і його однодумцям. 25 А нас спаси Твоєю рукою і допоможи мені, одинокій, тій, що не має нікого, хіба лиш Тебе, Господи! 26 Ти маєш усе розуміння і знаєш, що я зненавиділа славу беззаконних і гидувала ложем необрізаних і кожним чужинцем. 27 Ти знаєш моє горе, що відчуваю огиду до знака моєї гордості, який є на моїй голові в дні моєї прилюдної появи. Бриджусь ним, як шматтям в місячних, і не ношу його в дні мого мовчання. 28 І Твоя раба не їла зі столу Амана, і я не прославила бенкет царя, і не пила вина жертв. 29 Твоя рабиня не раділа від дня моєї переміни аж до тепер, хіба Тобою, Господи, Боже Авраама! 30 Боже, що можеш усе, вислухай голос безнадійних і спаси нас з руки тих, що чинять зло, і спаси мене від мого страху. [1]