1 Пройшовши Амфиполь і Аполонію, вони прийшли в Солунь, де була юдейська синагога.
2 За звичаєм, Павло ввійшов до них і впродовж трьох субот диспутував з ними щодо Писання,
3 пояснюючи й доводячи, що Христос мав постраждати й воскреснути з мертвих і що Той Ісус, — Якого я вам проповідую, — запевняв він, — є Христос [1].
4 І деякі з них повірили й приєдналися до Павла та Сили — дуже багато побожних греків і чимало шляхетних жінок.
5 Юдеї ж позаздрили і, зібравши з вулиць якихось негідних людей, учинили збіговисько та викликали безпорядок у місті. І, прийшовши до дому Ясона, шукали їх, щоб вивести до натовпу.
6 Та коли їх не знайшли, потягли Ясона і декого з братів до начальників міста, вигукуючи: Це ті, які перевернули світ і дійшли вже сюди!
7 Їх прийняв Ясон, а всі вони діють усупереч наказам кесаря, кажучи, що є інший цар — Ісус!
8 Тож вони підбурили юрбу і начальників міста, які це слухали.
9 А ті, взявши запоруку від Ясона та інших, відпустили їх.
10 Брати негайно відіслали вночі Павла і Силу до Вереї. Прибувши, вони пішли до юдейської синагоги.
11 Ці були шляхетніші від тих, які в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є.
12 Тож багато хто з них увірував, і чимало з грецьких шляхетних жінок та чоловіків.
13 А як довідалися ті юдеї, які із Солуня, що й у Вереї Павло проповідує Боже Слово, прибули і там підбурювали та бунтували людей.
14 Тоді негайно брати відіслали Павла, щоб ішов аж до моря, а там залишилися Сила і Тимофій.
15 Ті, хто супроводжував Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ для Сили і Тимофія, аби ті якомога швидше прийшли до нього, відбули.
16 Як Павло очікував їх у Афінах, дух його обурювався в ньому, коли бачив, що місто переповнене ідолами.
17 Він проводив бесіди з юдеями та з побожними в синагозі, і щодня на майдані із зустрічними.
18 Деякі з філософів, епікурейців і стоїків сперечалися з ним; одні говорили: Що ж то хоче сказати цей балакун? А інші: Здається, він проповідник чужих богів! Оскільки він благовістив [їм] про Ісуса та воскресіння.
19 Взявши, вони повели його в Ареопаг, кажучи: Не можемо зрозуміти, що це за нова наука, яку ти проповідуєш,
20 бо вкладаєш щось чуже до наших вух. Отже, хочемо знати, що б це могло бути!
21 Усі мешканці Афін та захожі чужинці нічим іншим не займалися, а лише говорили або слухали щось нове.
22 Тож Павло, ставши серед Ареопага, сказав: Мужі-афінці, з усього бачу, що ви дуже побожні,
23 бо проходячи й оглядаючи ваші святині, я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові! Отже, я вам і проповідую Того, Кого, не знаючи, ви побожно шануєте.
24 Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах.
25 Він не приймає служіння людських рук, — тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе.
26 Створив Він з одного весь людський рід, щоби жив по всій поверхні землі, визначивши заздалегідь окреслені пори та межі їхнього проживання,
27 щоб шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть, бо ж недалеко Він від кожного з нас.
28 У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо, як деякі з ваших поетів казали: Адже і ми з Його роду!
29 Таким чином, будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каміння — мистецького витвору та вигадок людини.
30 Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь каятися,
31 тому що Він визначив день, коли має справедливо судити цілий світ через Мужа, Якого настановив, даючи віру всім, воскресивши Його з мертвих!
32 Почувши про воскресіння з мертвих, деякі почали глузувати, а інші сказали: Про це послухаємо тебе іншого разу!
33 Тому Павло вийшов з-поміж них.
34 А деякі чоловіки, приєднавшись до нього, повірили; серед них — Діонисій Ареопагіт, жінка, на ім’я Дамара, та інші з ними.