1 А Савло схвалював його вбивство. У ті дні настало велике переслідування Єрусалимської Церкви. Усі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії.
2 Побожні мужі поховали Степана й гідно оплакали його.
3 Савло ж нищив Церкву, входячи до домів і виволікаючи чоловіків та жінок, укидав їх до в’язниці.
4 А ті, які були розпорошені, ходили й благовістили Слово.
5 Филип, прибувши до міста Самарії, проповідував їм про Христа.
6 А натовпи людей прислухалися до того, що говорив Филип, і однодушно приймали почуте, бо бачили чудеса, які він чинив.
7 З багатьох, сповнених нечистими духами, вони виходили й гучно кричали, а багато паралізованих і кривих оздоровлялися.
8 І настала велика радість у тому місті.
9 Був у місті один чоловік на ім’я Симон. Перед тим він займався чаклунством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого.
10 Його слухали від малого до великого, кажучи: Це велика сила Божа!
11 Слухали його, бо довго дивував їх чаклунством.
12 Але коли повірили Филипові, який благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, і жінки.
13 Повірив і сам Симон; охрестившись, він постійно перебував з Филипом і дивувався, коли бачив прояви великої сили й чудеса.
14 Апостоли, які перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже Слово, і послали до них Петра та Івана.
15 Прийшовши, ті помолилися за них, щоб вони одержали Святого Духа.
16 Адже на жодного з них Він ще не зійшов, бо ті були тільки хрещені в Ім’я Господа Ісуса.
17 Тоді поклали на них руки — і вони одержали Святого Духа.
18 Коли Симон побачив, що покладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, то приніс їм гроші
19 й промовив: Дайте і мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержував би Святого Духа!
20 Та Петро сказав йому: Твої гроші хай з тобою загинуть, бо ти думаєш за гроші набути дар Божий.
21 Немає тобі частки й наділу в цій справі, бо твоє серце не чесне перед Богом.
22 Отже, покайся за це своє зло й молися Богові, може, проститься тобі задум твого серця.
23 Бо ти, я бачу, переповнений жовчною гіркотою і перебуваєш в оковах неправди!
24 У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало ніщо з того, що ви сказали.
25 А вони засвідчили й після проповіді Слова Господнього повернулися в Єрусалим. Благовістили вони й у багатьох самарійських селах.
26 Ангел Господній промовив до Филипа, кажучи: Встань і йди на південь, — на шлях, що йде з Єрусалима до Гази, бо пустинний він!
27 Він устав і пішов. І ось муж, — євнух з Ефіопії, — вельможа ефіопської цариці Кандаки, який був над усіма її скарбами. Він їздив на поклоніння в Єрусалим;
28 повертаючись, він сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.
29 Дух же сказав Филипові: Підійди і пристань до цієї колісниці!
30 Филип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю, і запитав: Чи ти розумієш те, що читаєш?
31 Той відказав: Як же можу я розуміти, коли ніхто не наставить мене? І попросив Филипа, щоб увійшов і сів біля нього.
32 А місце з Писання, яке він читав, було: Неначе вівцю на заріз, повели Його; неначе ягня безголосе перед тим, хто стриже його, — Він не відкриває уст Своїх.
33 У Його приниженні відмовлено Йому в суді. [Але] хто розповість про рід Його? Бо життя Його забирається із землі!
34 А євнух обізвався і сказав Филипові: Благаю тебе, про кого це пророк каже? Про себе самого чи про когось іншого?
35 Відкривши уста й почавши з цього Писання, Филип благовістив йому про Ісуса.
36 Тим часом вони, мандруючи дорогою, під’їхали до якоїсь води. І євнух каже: Ось вода. Що ж забороняє мені охреститися?
37 [А Филип йому сказав: Якщо віриш усім своїм серцем, — то можна. Він у відповідь промовив: Вірю, що Ісус Христос є Сином Божим!]
38 І він наказав зупинити колісницю. Вони обидва ввійшли у воду — Филип і євнух; і він охрестив його.
39 Коли вони вийшли з води, Господній Дух забрав Филипа, і євнух більше не бачив його. І їхав він своєю дорогою та радів.
40 Филип же опинився в Азоті. Проходячи, він благовістив усім містам, аж поки не прийшов до Кесарії.