Для чего же ты ныне так громко вопиёшь? Разве нет у тебя царя? Или не стало у тебя советника, что тебя схватили муки, как рождающую?
Тепер на́що здіймаєш ти о́крик? Чи в тебе немає царя? Чи ж загинув твій радник, що ти ко́рчишся, мов породі́лля?
Чого ж ти так тепер голосиш? Хіба нема царя у тебе? Або загинув твій порадник, що тебе схопили болі, неначе породіллю?
Чого ж так у голос тепер голосиш? Може того, що в тебе не стало царя? або — що нема в тебе порадника, що тебе аж болї схопили, мов ту породїлю?
І тепер чому ти пізнав зло? Чи не було в тебе царя? Чи твоя рада загинула, тому що тебе захопили болі, як у тієї, що народжує