1 Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, ніж дурний з нещирими устами.
2 Навіть горливість без знання не добра, а хто надто поспішає — помилиться.
3 Безумність людини руйнує її долю, та й ще на Господа вона серцем гнівається.
4 Багатство множить друзів, а бідного покидає й друг його.
5 Фальшивий свідок не уникне кари; хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
6 Багато тих, що запобігають у князя ласки; кожен друг тому, хто дає гостинці.
7 Убогим всі брати нехтують, тим більше його друзі віддаляються від нього; у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, так само, хто вганяється за чужими справами.
8 Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; хто розуму пильнує, той знайде добро.
9 Неправдомовний свідок не уникне кари; хто дихає брехнею, той загине.
10 Не личать дурневі розкоші, тим менше слузі — панувати над князями.
11 Розважність людини — бути повільним до гніву; слава її — переступи забувати.
12 Гнів царський — мов рик лева, а його милість — як роса на рослину.
13 Дурний син — батькові нещастя; а суперечки жінчині — безупинне води накрапання.
14 Дім і достатки — то по батьках спадок, але від Господа розумна жінка.
15 Лінивство глибокий сон наводить; душа недбала буде голодувати.
16 Хто береже заповідь, той береже себе самого, а хто словом нехтує, той помре.
17 Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, і він йому відплатить за його добродійство.
18 Карай твого сина, покіль є надія, але б'ючи, не бий його до смерти.
19 Вельми гнівливий прийме кару: бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
20 Слухай пораду й приймай навчання, щоб стати мудрим наостанку.
21 Багато задумів у серці людини, але воля Господня — вона встоїться.
22 Плід людини — її милосердя; убогий — ліпший, ніж брехун.
23 Господній острах — життєдайний: насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
24 Ледачий запускає свою руку в миску, та тяжко йому її до рота донести.
25 Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; коли розумного скартати, він набереться знання.
26 Хто обдирає батька й проганяє матір, той син ганебний, безсоромний.
27 Кинь, сину, слухати науку, що відводить від слів розумних.
28 Лукавий свідок глузує з правосуддя, а уста грішників пожирають беззаконня.
29 Готові на насмішників дрюки, і на спину дурних — удари.