1 Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,
2 незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,
3 і наклали на них руки та й кинули їх у в'язницю аж до ранку, бо вже був вечір.
4 Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків — було яких 5 000.
5 На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,
6 і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.
7 Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім'ям ви це зробили?»
8 Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!
9 Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,
10 то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп'яли, а якого Бог воскресив з мертвих, — ним цей стоїть здоровий перед вами.
11 Він — отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі.
12 І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»
13 Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом;
14 та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти.
15 Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили:
16 «Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо.
17 Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім'я нікому з людей.»
18 І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса.
19 Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, — розсудіть!
20 Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.»
21 Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.
22 Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
23 А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали.
24 Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є.
25 Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне?
26 Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його.
27 Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими,
28 зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося.
29 І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово.
30 Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.»
31 А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.
32 Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне.
33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.
34 Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане
35 та й клали в ноги апостолів, — і роздавалось це кожному за його потребою.
36 А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру,
37 мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів.