1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“