1 І припливли вони на протилежний берег озера до землі Ґерасинської.[12]
2 Тільки-но Ісус зійшов з човна, як назустріч Йому з-за гробниць вийшов чоловік, одержимий нечистим духом.
3 3-4 Він жив серед гробниць, і ніхто не міг зв’язати його, навіть ланцюгами. Його часто заковували в кайдани та ланцюги, але він рвав ланцюги й трощив кайдани, і ніхто не міг угамувати його.
5 Днями й ночами він никав між гробниць в горах, кричав і бив себе камінням.
6 6-7 Помітивши віддалік Ісуса, цей чоловік кинувся до Нього, упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч мене».
8 Ісус звелів йому: «Вийди з чоловіка цього, нечистий дух!»
9 Отже, Ісус запитав його: «Як тебе звати?» А той відповів: «Ім’я мені — Леґіон,[13] бо багато нечистих духів вселилося в мене».
10 Вони знову і знову благали Ісуса не виганяти їх із тієї землі.
11 Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней.
12 Тож духи благали Ісуса: «Пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них».
13 Ісус дозволив їм. Тож нечисті духи вийшли з чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо, в якому налічувалося близько двох тисяч голів, кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.
14 Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося.
15 Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися.
16 Хто бачив, розповіли людям, що трапилося з чоловіком, одержимим нечистими, та про свиней.
17 І люди почали благати Ісуса залишити їхню землю.
18 Коли Він сідав у човен, чоловік, який був одержимий нечистим духом, благав Ісуса узяти його з Собою.
19 Та Ісус відмовив йому, сказавши: «Іди до дому свого, до своїх людей і розкажи, що Господь зробив для тебе і як змилувався над тобою».
20 Тож він пішов і почав усім у Десятимісті розповідати, як багато Ісус зробив для нього. І всі були вражені тим.
21 Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього.
22 Туди ж, на берег озера, прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він впав долілиць і
23 звернувся до Нього з благанням: «Донька моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася».
24 Тож Ісус пішов з ним. І величезний натовп рушив за Ним, з усіх сторін щільно оточивши Його.
25 Серед них була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі.
26 Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала, але ніякого полегшення не було, навпаки, ставало тільки гірше.
27 Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього в натовпі й торкнулася краю Його плаща.
28 Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, то одужаю».
29 Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.
30 Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?»
31 І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусебіч напирає на Тебе, а Ти запитуєш: „Хто доторкнувся до Мене?”»
32 Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.
33 Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду.
34 Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром і більше ти не будеш страждати від своєї хвороби».
35 Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?»
36 Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги:«Не бійся. Тільки вір».
37 Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата.
38 Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння.
39 Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить».
40 Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.
42 Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом.
43 Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався, а також звелів нагодувати дівча.