1 Тим часом прийшли деякі й розповіли Йому про галилейців, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.
2 У відповідь [Ісус] сказав їм: Чи ви думаєте, що ці галилейці, які так постраждали, були більш грішні від інших галилейців?
3 Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само загинете.
4 Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська вежа і побила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, які проживають в Єрусалимі?
5 Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі отак загинете!
6 І Він розповів таку притчу: Один чоловік мав у своєму винограднику смоківницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов.
7 Тож сказав він виноградареві: Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоківниці й не знаходжу; тому зрубай її, — нащо землю даремно займає?
8 А той у відповідь каже йому: Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною,
9 то, може, наступного року зродить плід, а коли ні, зрубаєш її!
10 І навчав Ісус в одній із синагог у суботу.
11 Була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися.
12 Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: Жінко, ти звільнена від своєї недуги!
13 Він поклав на неї руки — і враз випросталася, і стала прославляти Бога.
14 У відповідь старший синагоги, обурений тим, що Ісус оздоровив у суботу, промовив до натовпу: Є шість днів, в які належить працювати; тож приходьте тоді оздоровлятися, а не суботнього дня.
15 Та Господь відповів йому і сказав: Лицеміри, хіба кожний з вас не відв’язує у суботу вола або осла від ясел і не веде напувати?
16 А цю дочку Авраама, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не годиться звільнити від цього пута в суботній день?
17 І коли Ісус це говорив, стало соромно всім, які противилися Йому, і весь натовп радів усьому тому славному, що Він чинив.
18 А Він промовив: До кого подібне Боже Царство, і до чого його прирівняю?
19 Подібне воно до зерна гірчиці, яке людина взяла і кинула у свій город. І воно виросло і стало [великим] деревом, і птахи небесні оселилися в його гілках.
20 І знову сказав: До чого прирівняю Боже Царство?
21 Подібне воно до закваски, яку бере жінка, кладе в три мірки [1] борошна, доки не вкисне все!
22 І проходив Ісус містами й селами, і навчав, ідучи в Єрусалим.
23 Сказав Йому хтось: Господи, чи мало є тих, які спасаються? Він відповів їм:
24 Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе.
25 Коли ж устане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й будете стукати у двері, кажучи: Господи, [Господи], відчини нам! А Він у відповідь скаже вам: Я не знаю вас, звідки ви є!
26 Тоді почнете казати: Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав на наших площах.
27 А Він відповість вам і скаже: Я не знаю вас, звідки ви! Відступіть від Мене всі, які чините беззаконня!
28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.
29 І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і сядуть у Царстві Божому.
30 І ось, є останні, які будуть першими, і є перші, які будуть останніми!
31 У той час підійшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: Виходь і йди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32 А Він відповів їм: Ідіть і скажіть цьому лисові [2]: Ось Я виганяю бісів і оздоровляю сьогодні й завтра, а третього дня закінчу.
33 Усе ж таки сьогодні та завтра, а наступного дня Мені треба йти, бо неможливо, щоби пророк загинув поза Єрусалимом.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, — та ви не захотіли!
35 Тому залишається вам дім ваш [порожнім]. Кажу вам, що не побачите Мене, аж поки не станеться, що ви скажете: Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!