1 Тому, поки діє обітниця увійти до Його відпочинку, біймося, аби не здалося комусь із вас, що він запізнився.
2 Адже ми, як і вони, одержали Добру Звістку, але слово, яке слухали, не принесло їм користі, бо не слухали з вірою.
3 Ми, які повірили, входимо до відпочинку, як Він провістив: Я присягнув у Моєму гніві, що не ввійдуть до Мого відпочинку, — хоча діла Його були закінчені при створенні світу.
4 Тому що сказав десь про сьомий день ось так: І відпочив Бог сьомого дня від усіх Своїх діл.
5 І знову тут: Не ввійдуть до Мого відпочинку.
6 Отже, виходить, що деякі ввійшли до нього, а ті, хто раніше одержав Добру Звістку, не ввійшли через непослух.
7 І знову призначає якийсь день — сьогодні, — кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше говорилося: Сьогодні, коли почуєте Його голос, не зробіть закам’янілими ваші серця.
8 Якби Ісус Навин дав їм відпочинок, то не говорив би після цього про інший день.
9 Отже, для Божих людей залишається дотримання суботи,
10 бо хто ввійшов до Його відпочинку, той і відпочив від своїх діл, як Бог від Своїх.
11 Тож поспішімо ввійти до того відпочинку, щоби хтось не впав у непокору за тим же прикладом.
12 Адже Слово Боже — живе і діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку кісток, судить думки й наміри серця.
13 І немає створіння, яке б сховалося від Нього, але все оголене й відкрите перед Його очима, — Йому дамо звіт!
14 Тому, маючи великого Первосвященика, Який пройшов небеса, — Ісуса, Божого Сина, — тримаймося визнання.
15 Адже маємо не Такого Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха.
16 Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.