1 Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради.
2 Дурний у розумі не кохається, він лише свій дотеп виявляє.
3 Із злом приходить і погорда, а з ганьбою й сором.
4 Глибокі води — слова уст людини; струмок розливний, мудрости джерельце.
5 Воно не добре — вважати на особу злого, щоб праведника на суді скривдити.
6 Уста безумного ведуть до сварки, і губи його викликають удари.
7 Уста безумного — його руїна; губи його — сіть на його душу.
8 Слова донощика неначе ласощі, які до самого споду в животі доходять.
9 Недбалий у своїй роботі — руїнника брат рідний.
10 Ім'я Господнє — міцна башта: праведник утече до неї — і безпечний.
11 Багатого достатки — його місто-твердиня, і, на його думку, як стіна висока.
12 Перед погибіллю бундючиться людське серце, а перед славою — покора.
13 Хто, не вислухавши, відповідає, дурнота на того й сором.
14 Дух людини підтримує її в недузі, а дух прибитий хто може перенести?
15 Серце розумного знання здобуває, і вухо мудрих шукає науки.
16 Дарунок людини розширює йому дорогу, і до вельмож його доводить.
17 Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; та надійде його сусід і його перевіряє.
18 Жереб закінчує спори й вирішує між могутніми.
19 Уражений брат — немов місто-твердиня, і чвари — немов засуви в замку.
20 Плодом уст людини наповнюється його нутро, і він насичується здобутком губ своїх.
21 Смерть і життя — у владі язика; хто його любить, той плоди його їстиме.
22 Хто знайшов жінку, знайшов добро велике й від Господа одержав ласку.
23 Бідний благально говорить, а багатий відказує жорстоко.
24 Бувають приятелі на погибель; але буває друг від брата прихильніший.