1 Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять.
2 Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих.
3 Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому.
4 І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, — прости йому.”
5 Апостоли сказали Господові: “Додай нам віри.”
6 Господь же сказав: “Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, — і вона б послухала вас.
7 Хто з вас, мавши слугу, орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Іди мерщій та сідай до столу?
8 А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на вечерю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім ти будеш їсти й пити?
9 Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що виконав наказане?
10 Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.”
11 Одного разу, простуючи до Єрусалиму, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю.
12 Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека.
13 Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!”
14 Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися.
15 Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога.
16 І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин.
17 Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять?
18 І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?”
19 І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”
20 Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно;
21 ані не скажуть: Ось воно тут! — або: Он там! — бо Царство Боже є між вами.”
22 Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите.
23 Скажуть вам: Ось він тут! — або: Он він там! — не йдіть і не шукайте!
24 Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий.
25 А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом.
26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого:
27 їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх.
28 Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
29 та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило.
30 Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий.
31 Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад.
32 Згадайте собі жінку Лота.
33 Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
34 Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять.
35 Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять.
36 [Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться].”
37 Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.”