1 Ісус сказав Своїм учням: «Спокуси, що кидають людину в гріх, завжди існуватимуть. Але горе тому, через кого вони приходять!
2 Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в морі.
3 Пильнуйте себе! Якщо брат твій грішить, вкажи йому на те. І якщо він покається, прости його.
4 Якщо ж він грішить проти тебе сім разів на день і сім разів повертаєтсья до тебе й каже: „Я каюся” — прости його».
5 Тоді апостоли попросили Господа: «Дай нам більше віри!»
6 На те відповів Господь: «Якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б сказати цій шовковиці: „Вирви коріння своє з землі й переселися в море” — і вона послухалася б вас».
7 «Уявіть, що ви маєте раба, який обробляє землю або доглядає овець. Коли він з поля повертається додому, чи скажете ви йому: „Негайно іди і сідай поїж?”
8 Чи ви не скажете: „Приготуй вечерю, вдягни фартух і прислужи мені, поки я їм та п’ю, а потім і сам можеш поїсти й попити?”
9 Чи подякуєте ви слузі за те, що він виконує ваші накази?
10 Так само й з вами: коли ви виконали те, що вам було доручено, скажіть собі: „Ми слуги, котрі не заслуговують ніякої подяки. Ми лише виконували свій обов’язок”».
11 По дорозі до Єрусалиму Ісус мандрував уздовж кордону між Самарією та Ґалилеєю.
12 12-13 Коли Він увійшов в одне з селищ, Його зустріли десять чоловік хворих на проказу. Вони стояли віддалік і голосно гукали: «Ісусе, Володарю, змилуйся над нами!»
14 Побачивши їх, Ісус наказав: «Підіть і покажіться священикам[57]». І поки ті десятеро йшли, вони цілком очистилися.
15 Та один із них, коли побачив, що він зцілений, повернувся й голосно славив Бога.
16 Він простягся долілиць біля Ісусових ніг і дякував Йому. Він був самаритянином.
17 У відповідь Ісус запитав: «Хіба не десятеро очистилися? Де ті дев’ятеро?
18 Невже жоден із них, крім цього іноземця, не повернувся віддати дяку Богові?»
19 І сказав йому Ісус: «Підведися і йди. Твоя віра зцілила тебе».
20 Одного разу фарисеї запитали Ісуса, коли прийде Царство Боже. І Він відповів: «Царство Боже не приходить так, щоб усі його помітили.
21 Ніхто не зможе сказати: „Воно тут!” або „Воно там!” — оскільки Царство Боже — з вами[58]».
22 А учням Своїм Він сказав: «Настане час, коли ви прагнутимете побачити хоча б один із днів Сина Людського, коли Він буде у всій Своїй Славі, але не побачите.
23 І дехто казатиме вам: „Погляньте туди!” або „Погляньте сюди!” Не ходіть туди і не йдіть за ними.
24 Коли Син Людський прийде, кожний знатиме про Його пришестя. Він сяятиме, подібно спалаху блискавки, яка розтинає небо світлом із краю в край.
25 Але спершу Він мусить витерпіти багато і буде відкинутий цим поколінням.
26 Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського.
27 Тоді люди їли, пили, одружувалися, аж до того дня, доки Ной не ввійшов в свій ковчег.[59] Тоді настав потоп і їх усіх знищив.
28 Це буде так само, як було в часи Лота.[60] Тоді люди їли, пили, купували, продавали, саджали дерева і зводили будинки.
29 Але в день, коли Лот пішов з Содома, з небес пролився дощ із вогню та сірки і всіх їх знищив.
30 І станеться так само в час пришестя Сина Людського.
31 Хто сидітиме в той день на даху своєї оселі, а речі його будуть у домі, не повинен спускатися по свої пожитки. Так само, якщо хтось працюватиме в полі, хай не вертається додому.
32 Пам’ятайте про Лотову дружину.[61]
33 Хто намагатиметься врятувати своє життя, втратить його, але ж той, хто віддасть життя за Мене, врятує його.
34 Повірте, в ту ніч двоє лежатимуть в одному ліжку: одного (або одну) з них буде взято, а другий (друга) залишиться.
35 Дві жінки разом молотимуть зерно на жорнах: одну з них буде взято, а друга залишиться.
37 У відповідь учні запитали Його: «У якому місці це трапиться, Господи?» Ісус мовив: «Це місце легко розпізнати, бо туди, де є мертвечина, завжди стерв’ятники злітаються».