1 А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять;
2 йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих.
3 Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому.
4 І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому.
5 І сказали апостоли Господу: Додай нам віри!
6 А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас.
7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу?
8 Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?
9 Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю].
10 Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити!
11 І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею.
12 І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека.
13 Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас!
14 Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися.
15 Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом,
16 упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.
17 У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?
18 Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?
19 І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.
20 А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? — Він відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде помітно,
21 і не скажуть: Ось тут воно, або там! Адже Боже Царство всередині вас!
22 І сказав учням: Настануть дні, коли забажаєте побачити один із днів Людського Сина, — та не побачите.
23 І скажуть вам: Ось тут! — або: Ось там! — не виходьте і не біжіть слідом.
24 Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, — так буде і Людський Син Свого дня.
25 Та спершу Він має багато постраждати і бути відкинутим цим родом.
26 І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина:
27 їли, пили, женилися, виходили заміж — до дня, коли ввійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх.
28 Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували,
29 а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх.
30 Так буде в день, коли з’явиться Людський Син.
31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, хай не сходить взяти їх, а хто на полі, також хай не повертається назад.
32 Згадайте дружину Лота.
33 Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її.
34 Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку, — одного візьмуть, а другого залишать;
35 будуть дві разом молоти, — одну візьмуть, а другу залишать.
36 [Двоє будуть на полі, — одного візьмуть, а другого залишать].
37 І кажуть Йому у відповідь: Де, Господи? А Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.