1 І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі.
2 Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете,
3 бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви — не тілесні і не поводитесь як звичайні люди?
4 Бо коли хто каже: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди?
5 Що таке Аполлос? Що Павло? — Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь.
6 Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
7 так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує.
8 І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом.
9 Ми бо співробітники Божі, ви — Божа нива, Божа будівля.
10 За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує.
11 Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.
12 Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, —
13 кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно.
14 І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду;
15 а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь.
16 Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?
17 Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.
18 Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим;
19 бо мудрість цього світу — глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»;
20 і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.»
21 Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше:
22 чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє — усе ваше,
23 ви ж Христові, а Христос — Божий.