Умный человек, судясь с человеком глупым, сердится ли, смеётся ли, — не имеет покоя.
Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Коли мудрий посперечається з дурнем, то сердиться він, чи сміється — немає спокою.
Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, — не має спокою.
Мудрий чоловік судить народи, а нікчемний з обуренням насміхається, та не має страху.