1 Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів?
2 Наш лист — це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають.
3 Відомо ж, що ви — лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.
4 А таке довір'я до Бога ми маємо через Христа,
5 — не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога.
6 Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює.
7 Коли ж служіння смерті, вирізане буквами на каміннях, було в (такій) славі, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея з-за блиску слави його обличчя, що мала зникнути,
8 то скільки більше служіння духа буде в славі?
9 Бо коли служіння осуду — славне, то служіння виправдання багато більш перевищує у славі.
10 І таким чином, те, що частинне було славне, не має більше слави ради переважаючої слави.
11 Бо коли те, що минуло, славне, то багато більше те, що перебуває, славне.
12 Тож маючи таку надію, ми повні сміливости,
13 а не як Мойсей, що на обличчя клав собі покрівець, щоб сини Ізраїля не дивилися на зникнення того блиску, що щезав;
14 але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває.
15 І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім.
16 «Та коли звертається до Господа, спадає покрівець.»
17 Господь же — дух, а де Господній дух, там воля.
18 Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа.