1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.
14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16 І дав Симонові імя Петр;
17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30 бо казали: Духа нечистого має.
31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.