1 І Він прийшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав суху руку.
2 Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити.
3 І каже чоловікові, який мав суху руку: Стань посередині.
4 А їх запитує: У суботу годиться робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити? Вони ж мовчали.
5 І, глянувши на них з обуренням, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув — і його рука стала здоровою.
6 І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами [1] зібрали раду проти Нього, як Його погубити.
7 А Ісус відійшов зі Своїми учнями до моря, і багато людей пішло за Ним з Галилеї та з Юдеї,
8 з Єрусалима та з Ідумеї, із Зайордання, з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив Він, зібрався до Нього.
9 І сказав Своїм учням приготувати човен, щоб народ не тіснив Його;
10 бо Він оздоровив багатьох, тож ті, хто мав недуги, кидалися до Нього, аби до Нього доторкнутися.
11 І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним і кричали, вигукуючи: Ти — Син Божий!
12 Та Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його.
13 Ісус вийшов на гору і закликав тих, кого Сам хотів, і вони прийшли до Нього.
14 Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, аби були з Ним, і щоби посилати їх проповідувати,
15 і щоб вони мали владу виганяти бісів.
16 Він призначив дванадцятьох і дав Симонові ім’я Петро,
17 а Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав ім’я Воанергес, тобто сини грому;
18 і Андрія, і Филипа, і Вартоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта,
19 і Юду Іскаріотського, який і видав Його.
20 І приходить додому; і знову збирається натовп, тож не мали вони змоги навіть хліба попоїсти.
21 Коли Його рідні почули, то вийшли, щоби забрати Його, бо говорили, що Він не в Собі.
22 А книжники, які поприходили з Єрусалима, казали, що Він має Вельзевула [2] і що бісівським князем бісів виганяє.
23 Покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти?
24 І коли царство саме в собі поділиться, не зможе встояти те царство;
25 і коли дім сам у собі поділиться, не зможе встояти той дім;
26 і коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може він устояти, але то йому кінець.
27 Ніхто не може пограбувати майно сильного, удершись до його дому, якщо спершу не зв’яже сильного, — і лише тоді пограбує його дім.
28 Запевняю [3] вас, що всі гріхи й богозневага простяться людським синам, хоч скільки б вони не зневажали,
29 а хто буде зневажати Святого Духа, той не матиме прощення довіку, а підпаде під вічний осуд.
30 Оскільки вони казали: Він має нечистого духа!
31 Його мати та Його брати прийшли і, стоячи надворі, послали по Нього, щоби покликати Його.
32 А довкола Нього сидів натовп. І переказували Йому: Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри надворі шукають Тебе.
33 А Він у відповідь їм каже: Хто Моя мати та Мої брати?
34 І, поглянувши довкола Себе на тих, які сиділи, каже: Ось Моя мати та Мої брати!
35 Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати.