1 Якось іншого разу Ісус прийшов до синагоги. Там був чоловік з усохлою рукою.
2 Деякі з євреїв уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він зціляє того чоловіка в суботу.
3 Ісус сказав сухорукому: «Встань перед усіма!»
4 Тоді Ісус сказав книжникам і фарисеям: «Чи годиться робити в суботу добро, а чи зло? Рятувати життя чи вбивати?» Та вони змовчали.
5 Ісус суворо подивився на них, але сповнився скорботи через їхню впертість. Він сказав чоловікові: «Простягни руку свою!» Той простягнув руку, й вона зцілилася.
6 Тоді фарисеї пішли геть й почали змовлятися з іродіанцями проти Ісуса, щоб знайти спосіб погубити Його.
7 7-8 Ісус і Його учні пішли до озера, а за ними сунув величезний натовп із Ґалилеї, з Юдеї, з Єрусалиму, з Ідумеї, з-за Йордану, з-довкола Тира і Сидона. Всі ці люди прийшли до Ісуса, оскільки почули про діяння Його.
9 Була така тіснява, що Він наказав учням приготувати для Нього невеликого човна, аби люди не задавили Його.
10 Він зцілив багатьох, тож усі хворі намагалися протовпитися, аби доторкнутися до Нього.
11 Коли ж нечисті духи бачили Його, то падали долілиць перед Ним і вигукували: «Ти — Син Божий!»
12 Але ж Він їх суворо попередив, щоб не розголошували, хто Він такий.
13 13-15 Піднявшись на гору, Ісус покликав за Собою тих, кого хотів обрати послідовниками Своїми. Вони піднялися до Нього. Ісус обрав дванадцятьох і назвав їх апостолами Своїми, щоб вони були поруч із Ним і щоб міг Він послати їх до інших міст проповідувати. І наділив Він їх владою виганяти демонів.
16 16-19 Отже, Він призначив дванадцятьох: Симона (якому Ісус дав ім’я Петро), братів Якова і Іоана, синів Зеведеєвих (яким Він дав імена Воанерґес, що означає «сини грому»), Андрія, Пилипа, Варфоломія, Матвія, Хому, Якова, сина Алфієвого, Тадея, Симона Зилота [8] та Юду Іскаріота, котрий пізніше зрадив Ісуса.
20 Ісус вирушив додому, але знову там зібрався такий натовп, що Ісус і учні Його навіть попоїсти не могли.
21 А рідні Ісуса, почувши про це, вийшли назустріч, щоб забрати Його, бо люди казали, що Він божевільний.
22 Книжники, які прийшли з Єрусалиму, казали: «В Нього вселився Вельзевул [9]! Він виганяє нечистих не інакше, як владою володаря демонів!»
23 Ісус погукав їх і заговорив до них притчами: «Як може сатана виганяти сатану?
24 Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине.
25 Якщо брат повстане на брата, така родина не зможе вціліти.
26 І якщо сатана почне боротися сам із собою, то не вціліти йому, настане йому кінець.
27 Ясна річ, ніхто не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу не зв’язати господаря.
28 Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога,
29 але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. Більше того, на ньому лежатиме вічний гріх».
30 Так відповів Ісус тим, хто казав, що Він був одержимий нечистим духом.
31 Прийшли до Ісуса Його мати й брати. Вони зупинилися надворі й попросили погукати Його.
32 Навколо Ісуса сиділо багато людей, тож вони сказали Йому: «Поглянь! Он мати, брати й сестри [10] Твої чекають на Тебе зовні».
33 У відповідь Ісус сказав: «Хто є Моєю матір’ю і братами Моїми?»
34 Він обвів поглядом усіх, хто сидів навколо Нього й повів далі: «Ось вони: Моя мати і брати Мої!
35 Хто виконує волю Божу, той і є Моїм істинним братом, сестрою, і матір’ю».