1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2 Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5 І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
6 І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12 І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
18 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
20 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
21 І рече їм: Як же ви не розумієте?
22 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
27 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, — кажуть люде?
28 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
29 А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30 І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
31 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
32 І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
35 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37 Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.