1 Ісус увійшов до Єрихона й йшов містом.
2 Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків.
3 Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст.
4 Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.
5 І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».
6 Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса.
7 І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника».
8 Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»
9 Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого.[64]
10 Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».
11 Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму.
12 Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому.
13 Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять мін [65] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.
14 Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”
15 Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.
16 Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”.
17 То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.
18 Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”.
19 Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”.
20 Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину.
21 Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.
22 Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв.
23 Тобі слід було пустити гроші в обіг,[66] то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”.
24 І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.
25 А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!”
26 „Кажу ж вам, — відповів хазяїн, — кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
27 Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».
28 Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.
29 Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів
30 з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди.
31 А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».
32 Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм.
33 А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?»
34 Вони відповіли: «Він потрібен Господу».
35 Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.
36 Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг.
37 А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили.
38 Вони вигукували: «Благословенний Цар, Який приходить в ім’я Господнє!Мир на Небі й Слава Господу!»
39 Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!»
40 Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»
41 41-42 Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх.
43 Настануть дні, коли вороги твої насиплють довколо тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків,
44 й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».
45 Зайшовши у двір Храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців.
46 Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”
47 Щодня Ісус навчав у Храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його.
48 Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Ісуса й горнулися до Нього.