1 Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями.[17] Того дня Мелхіседек благословив його.
2 Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі. Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
3 Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
4 Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі.
5 І всім нащадкам Левія,[18] які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама.
6 Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі.
7 Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого.
8 З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого — Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе.
9 Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку.
10 Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
11 Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек?
12 Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон.
13 Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю.
14 Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
15 І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека.
16 Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя.
17 Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».
18 Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним.
19 Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
20 Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви).
21 А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся: «Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
22 Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
23 Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато.
24 А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік.
25 Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
26 Отже, Ісус — то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від Небес.
27 Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім — гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою.
28 Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.